«Загадка 622 номера» Жоель Діккер

Про книгу «Загадка 622 номера» Жоель Діккер

Одного грудневого ранку на підлозі в номері 622 розкішного готелю в швейцарських Альпах знаходять труп. Поліції так і не вдається розкрити справу, а з плином часу чимало людей забуло про те, що сталося.

Через багато років письменник Жоель Діккер приїжджає в той самий готель, щоб оговтатися від розриву стосунків. Він навіть не уявляє, що закінчить розслідувати давній злочин, та ще й не сам: Скарлетт, прекрасна гостя й письменниця-початківка, що зупинилась у сусідньому номері, буде супроводжувати його в пошуку, а також намагатиметься збагнути, як написати хорошу книжку.

Що сталося тієї ночі? Відповідь на це питання знайдемо в цьому диявольському детективі, побудованому з точністю швейцарського годинника. Жоель Діккер нарешті приводить нас до рідної країни, щоб розповісти про розслідування, яке поєднує любовний трикутник, ігри з владою, зради і заздрість у не такій вже спокійній Швейцарії, де правда сильно відрізняється від усього, що ми собі уявляли.

Найкращі цитати з книги «Загадка 622 номера»

• Любовь – это не столько пресловутая химия, сколько дело времени. Любовь – прежде всего труд. Я желаю тебе усердно трудиться, чтобы любить и быть любимой.
• Жизнь – это роман, финал которого заранее известен: в конце герой умирает. Поэтому важно не то, как закончится наша история, а то, чем заполнятся ее страницы.
• Он был слишком одержим сотворением для нее того, что считал раем. Но в раю с течением времени становилось нестерпимо скучно. Да ведь и Ева схавала это яблоко, чтобы наконец смыться оттуда под благовидным предлогом!
• Знаете, доктор, я мечтал стать президентом этого чертова банка, но теперь, когда я им являюсь, мне совершенно ясно, что я мечтал только о том, чтобы меня любили. А этой цели достичь гораздо труднее.
• – В тот год мне и в обществе жены было одиноко. И расставаясь, мы не тосковали. – Вот это отсутствие тоски, так сказать, губительно для супружеских отношений.
• Те, кто обещают вернуться, никогда не возвращаются
• Забота о муже – это тоже работа на полную занятость!
• Знаете что, Жоэль, я, пожалуй, не буду выбрасывать окурки из пепельницы. Так вы поймете хотя бы, как много курите.
• Честно говоря, мы избегали друг друга. Мы возделывали порознь каждый свой тайный сад, но вырастить что‐нибудь вместе оказались не в состоянии.

Відеогляд на книжку «Загадка 622 номера»