«Кобзар» Тарас Шевченко

 Анотація до книги «Кобзар»

Тарас Шевченко — величезне ім’я в історії української культури, чиї слова залишаються живими навіть через століття. “Кобзар” — це не просто збірка віршів, а своєрідний крик душі, який ніколи не втратить актуальності. У поезії Шевченка відображена не лише боротьба за волю, але й глибоке розуміння людських пристрастей і болю, душевної гармонії та незламної віри в силу рідної землі. Його вірші — це запрошення до роздумів, заклик до дії, гімн національної гідності і відродження.

Поет жив і творив у складний час для України, і його творчість стала не тільки засобом вираження особистих переживань, але й могутнім голосом, який виступав на захист рідної землі. Вірші Шевченка закликають нас бути чесними з собою, пам’ятати своє коріння і ніколи не забувати про важливість свободи та гідності кожної людини.

Читаючи “Кобзар”, ми поринаємо у світ глибоких емоцій і думок, що проникають у саму душу. Шевченко не лише писав про свою епоху, а й звертався до нас, до майбутніх поколінь. Його поезія — це пам’ять, яку ми не маємо права забути, це мудрість, що актуальна в будь-якому часі.

Ця збірка є безсмертним скарбом української нації, що повинна бути доступною для кожного. після найтемніших часів можна знайти світло і знову навчитися кохати.

Найкращі цитати з книги «Кобзар»

• Як умру, то поховайте
• Мене на могилі,
• Серед степу широкого,
• На Вкраїні милій.
• Борітеся – поборете,
• Вам Бог помагає!
• За вас правда, за вас слава
• І воля святая!
• Учітеся, брати мої,
• Думайте, читайте,
• І чужому научайтесь,
• Й свого не цурайтесь.
• Свою Україну любіть,
• Любіть її… во время люте,
• В останню тяжкую минуту
• За неї Господа моліть.
• Наша дума, наша пісня
• Не вмре, не загине…
• От де, люди, наша слава,
• Слава України!
• Ой три шляхи широкії
• Докупи зійшлися,
• На чужину з України
• Брати розійшлися.
• Чи ми ще зійдемося знову,
• Чи вже навіки розійшлись?
• Ти доле, доле, слово, слово,
• Чому до нас ти не озвешсь?
• Було колись – в Україні
• Ревіли гармати;
• Було колись – запорожці
• Вміли панувати.