Балада «Ой летіла стріла»

Ой, летіла стріла
З-за синього моря.
Ой, де ж вона впала?
На вдовинім полі.

Кого ж вона вбила?
Вдовиного сина,
Немає нікого
Плакати по ньому.
Летять три зозуленьки,
І всі три рябенькі:

Одна прилетіла,
В головоньках сіла.
Друга прилетіла,
Край серденька сіла.
Третя прилетіла
Та в ніженьках сіла.

Що в головках сіла –
То матінка рідна.
Сіла край серденька –
То його миленька.
А в ніженьках сіла –
То його сестриця.

Де матінка плаче,
Там Дунай розлився.
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця.
Де плаче миленька,
Там земля сухенька.

Ой, матінка плаче,
Поки жити буде.
А сестриця плаче,
Поки не забуде.
А миленька плаче,
Поки його бачить…

Слухати повний текст балади «Ой летіла стріла»

Аналіз (паспорт) народної балади «Ой летіла стріла»

Українська народна балада «Ой летіла стріла» є важливим елементом національної фольклорної спадщини, що втілює у собі глибокі людські емоції, переживання і страждання. Балада, яка століттями передавалася з уст в уста, відображає не тільки особистий біль, але й колективне сприйняття смерті та втрати в українській культурі. Важливим завданням цього аналізу є глибоке розкриття теми, ідеї, символіки та композиції твору, що дозволяє краще зрозуміти літературну та духовну спадщину нашого народу.

Авторство та історичний контекст

Походження балади: «Ой летіла стріла» є класичним прикладом усної народної творчості, у якій авторство неможливо встановити. Балада була створена народом і передавалася з покоління в покоління, змінюючись і доповнюючись новими деталями залежно від місцевих традицій.

Запис твору: Один з найбільш відомих записів цієї балади було зроблено в 1915 році в селі Погорілівка на Рівненщині. Цей запис допоміг зберегти текст для наступних поколінь і став важливим етапом в документуванні української усної літератури.

Історичний контекст: У цей період українська спільнота переживала складні соціальні та історичні обставини, включно зі збройними конфліктами та глибокими соціальними потрясіннями. Це позначилося на народній творчості, яка відображає переживання втрат та болю, особливо через трагічні події війни та особисті трагедії.

Жанрові особливості та літературна класифікація

Ліро-епос: «Ой летіла стріла» є прикладом ліро-епосу — жанру, що поєднує епічну розповідь про події з глибокими ліричними переживаннями. Це не просто історія, а емоційний вираз горя та скорботи, що є важливою складовою народних балад.

Балада як жанр: Як типова народна балада, «Ой летіла стріла» поєднує драматичний сюжет з елементами фантастики. Вона зачіпає теми соціальних і побутових аспектів життя, водночас наголошуючи на непоправності втрати та глибокому горі близьких.

Тема та ідея балади

Головною темою балади є незворотність смерті та глибока скорбота за загиблим. Балада фокусується на втраті вдовиного сина, який загинув від стріли, та на реакції трьох жінок — матері, сестри і коханої, які по-різному переживають горе.

Ідея твору полягає в усвідомленні трагічності людського буття, де смерть є невідворотною реальністю. Балада підкреслює безмежність материнського болю, який не втихає навіть із плином часу, та вічну пам’ять про загиблого, яку зберігає родина.

Композиція та сюжетна будова

Експозиція: Відкриття твору через опис летючої стріли, що стає причиною смерті вдовиного сина.
Зав’язка: Приліт трьох зозуль, кожна з яких символізує різного оплакувача.
Кульмінація: Емоційне оплакування загиблого трьома жінками, кожна з яких виражає своє горе по-своєму.
Розв’язка: Підсумування того, що горе найсильніше для матері, яка втратила сина, тоді як кохана і сестра виражають швидкоплинніші емоції.

Сюжет твору побудований навколо смерті та горя. Зозулі, що з’являються біля мертвого тіла, символізують трьох жінок: матір, сестру та кохану, кожна з яких плаче за загиблим. Глибина і форма їхнього горя розкриваються через символіку та емоційне наповнення твору.

Образи та символіка

Образ зозулі: Зозуля у фольклорі часто асоціюється з втратою, самотністю та горем. У баладі ці птахи символізують трьох жінок, які оплакують загиблого.

Дунай: Безмежність материнського горя, яке переповнює все навколо, як безкраї води Дунаю.
Криниця: Символ сестринської скорботи, яка є глибокою, але менш вічною, ніж материнська.
Суха земля: Уособлює тимчасовість скорботи коханої, яка швидко забудеться.
Число три: Число три в українському фольклорі має важливе значення, що символізує повноту і завершеність. У баладі воно використовується для підкреслення ролі трьох жінок, які по-різному оплакують загиблого.

Художні засоби та лексичні особливості

Епітети: У баладі використовуються яскраві епітети, такі як «рябенькі зозуленьки», «синього моря», що допомагають створити багату образність і передати емоційний стан персонажів.

Гіперболи та метафори: Гіпербола «де матінка плаче, там Дунай розлився» підкреслює безмежність і силу материнського горя. Метафори, як-от «слізок криниця», створюють символічне відображення почуттів персонажів.

Анафори та повтори: Повторювані фрази підсилюють ритм і музичність балади, що властиво народній поезії. Анафори та повтори також роблять твір більш запам’ятовуваним та емоційно насиченим.

Зменшено-пестлива лексика: Слова на зразок «зозуленьки», «матінка», «сестриця», «миленька» додають баладі емоційної глибини, підкреслюючи ніжність і тісний зв’язок між персонажами. Ця зменшувально-пестлива лексика робить біль та скорботу ще більш особистими й інтимними.

Морально-етичний аспект балади: Балада «Ой летіла стріла» порушує важливі моральні питання про родинні зв’язки, невідворотність смерті та ставлення до втрати. Вона показує різницю у глибині скорботи матері, сестри та коханої, підкреслюючи силу материнської любові, яка залишається найбільш глибокою і тривалою. Цей твір нагадує про важливість родини та пам’яті про померлих у традиціях українського народу.

Українська народна балада «Ой летіла стріла» є видатним зразком фольклорної творчості, який передає глибокі почуття та переживання через прості, але водночас надзвичайно виразні художні засоби. Її аналіз дозволяє побачити багатогранність українського народного світосприйняття та зрозуміти, наскільки важливою є пам’ять про рідних і близьких, навіть у складних і трагічних обставинах. Твір несе в собі символіку втрати і скорботи, що є вічними темами для людства, та закликає до вшанування пам’яті тих, хто пішов, і тих, хто лишився оплакувати.