Автор: Тарас Шевченко
Рік: 1837
Читати онлайн вірш «Реве та стогне Дніпр широкий»
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
В таку добу під горою,
Біля того гаю,
Що чорніє над водою,
Щось біле блукає.
Може, вийшла русалонька
Матері шукати,
А може, жде козаченька,
Щоб залоскотати.
Не русалонька блукає –
То дівчина ходить,
Й сама не зна (бо причинна),
Що такеє робить.
Так ворожка поробила,
Щоб меньше скучала,
Щоб, бач, ходя опівночі,
Спала й виглядала
Козаченька молодого,
Що торік покинув.
Обіщався вернутися,
Та, мабуть, і згинув!
Не китайкою покрились
Козацькії очі,
Не вимили біле личко
Слізоньки дівочі:
Орел вийняв карі очі
На чужому полі,
Біле тіло вовки з’їли, –
Така його доля.
Дарма щоніч дівчинонька
Його виглядає.
Не вернеться чорнобривий
Та й не привітає,
Не розплете довгу косу,
Хустку не зав’яже,
Не на ліжко – в домовину
Сиротою ляже!
Така її доля… О боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?.. Прости сироту!
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю, – вона молоденька,
Бо люде чужії її засміють.
Чи винна голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума – заблудив.
Щаслива голубка: високо літає,
Полине до бога – милого питать.
Кого ж сиротина, кого запитає,
І хто їй розкаже, і хто теє знає,
Де милий ночує: чи в темному гаю,
Чи в бистрім Дунаю коня напова,
Чи, може, з другою, другую кохає,
Її, чорнобриву, уже забува?
Якби-то далися орлинії крила,
За синім би морем милого знайшла;
Живого б любила, другу б задушила,
А до неживого у яму б лягла.
Не так серце любить, щоб з ким поділиться,
Не так воно хоче, як бог нам дає:
Воно жить не хоче, не хоче журиться.
«Журись», – каже думка, жалю завдає.
О боже мій милий! така твоя воля,
Таке її щастя, така її доля!
Вона все ходить, з уст ні пари.
Широкий Дніпр не гомонить:
Розбивши, вітер, чорні хмари,
Ліг біля моря одпочить,
А з неба місяць так і сяє;
І над водою, і над гаєм,
Кругом, як в усі, все мовчить.
Аж гульк – з Дніпра повиринали
Малії діти, сміючись.
«Ходімо гріться! – закричали. –
Зійшло вже сонце!» (Голі скрізь;
З осоки коси, бо дівчата).
. . . . . . . . . . . . . . .
«Чи всі ви тута? – кличе мати. –
Ходім шукати вечерять.
Пограємось, погуляймо
Та пісеньку заспіваймо:
Ух! Ух!
Солом’яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила.
Місяченьку!
Наш голубоньку!
Ходи до нас вечеряти:
У нас козак в очереті, в осоці,
Срібний перстень на руці;
Молоденький, чорнобровий;
Знайшли вчора у діброві.
Світи довше в чистім полі,
Щоб нагулятись доволі.
Поки відьми ще літають,
Посвіти нам… Он щось ходить!
Он під дубом щось там робить.
Ух! Ух!
Солом’яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила».
Зареготались нехрещені…
Гай обізвався; галас, зик,
Орда мов ріже. Мов скажені,
Летять до дуба… нічичирк…
Схаменулись нехрещені,
Дивляться – мелькає,
Щось лізе вверх по стовбуру
До самого краю.
Ото ж тая дівчинонька,
Що сонна блудила:
Отаку-то їй причину
Ворожка зробила!
На самий верх на гіллячці
Стала… в серце коле!
Подивись на всі боки
Та й лізе додолу.
Кругом дуба русалоньки
Мовчки дожидали;
Взяли її, сердешную,
Та й залоскотали.
Довго, довго дивовались
На її уроду…
Треті півні: кукуріку! –
Шелеснули в воду.
Защебетав жайворонок,
Угору летючи;
Закувала зозуленька,
На дубу сидячи;
Защебетав соловейко –
Пішла луна гаєм;
Червоніє за горою;
Плугатар співає.
Чорніє гай над водою,
Де ляхи ходили;
Засиніли понад Дніпром
Високі могили;
Пішов шелест по діброві;
Шепчуть густі лози.
А дівчина спить під дубом
При битій дорозі.
Знать, добре спить, що не чує,
Як кує зозуля,
Що не лічить, чи довго жить…
Знать, добре заснула.
А тим часом із діброви
Козак виїжджає;
Під ним коник вороненький
Насилу ступає.
«Ізнемігся, товаришу!
Сьогодні спочинем:
Близько хата, де дівчина
Ворота одчинить.
А може, вже одчинила
Не мені, другому…
Швидче, коню, швидче, коню,
Поспішай додому!»
Утомився вороненький,
Іде, спотикнеться, –
Коло серця козацького
Як гадина в’ється.
«Ось і дуб той кучерявий…
Вона! Боже милий!
Бач, заснула виглядавши,
Моя сизокрила!»
Кинув коня та до неї:
«Боже ти мій, боже!»
Кличе її та цілує…
Ні, вже не поможе!
«За що ж вони розлучили
Мене із тобою?»
Зареготавсь, розігнався –
Та в дуб головою!
Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи:
Як проводжала сина мати,
Як бивсь татарин уночі.
Ідуть – під дубом зеленеьким
Кінь замордований стоїть,
А біля його молоденький
Козак та дівчина лежить.
Цікаві (нігде правди діти)
Підкралися, щоб ізлякать;
Коли подивляться, що вбитий, –
З переполоху ну втікать!
Збиралися подруженьки,
Слізоньки втирають;
Збиралися товариші
Та ями копають;
Пішли попи з корогвами,
Задзвонили дзвони.
Поховали громадою
Як слід, по закону.
Насипали край дороги
Дві могили в житі.
Нема кому запитати,
За що їх убито?
Посадили над козаком
Явір та ялину,
А в головах у дівчини
Червону калину.
Прилітає зозуленька
Над ними кувати;
Прилітає соловейко
Щоніч щебетати;
Виспівує та щебече,
Поки місяць зійде,
Поки тії русалоньки
З Дніпра грітись вийдуть.
Слухати повний вірш «Реве та стогне Дніпр широкий»
Аналіз вірша «Реве та стогне Дніпр широкий» Шевченка
Вірш Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» належить до його ранньої творчості, написаний орієнтовно у 1837 році, ще до викупу з кріпацтва. Цей твір став однією з перших поезій, які принесли Шевченкові популярність і закріпили за ним статус видатного українського поета. Вірш насичений емоційністю та глибокими символічними образами, що відображають внутрішній світ автора та українську національну культуру.
Головна ідея
Основною ідеєю твору є вірність почуттям та ідеалам, а також осуд суспільних норм, що заважають людям бути щасливими і руйнують їхні стосунки. Шевченко показує, як соціум не дозволяє молодим закоханим жити за своїми бажаннями та ідеалами, розлучаючи їх і підштовхуючи до трагічних наслідків.
Романтичний характер твору
Поезія має яскраво виражений романтичний характер. Природа у вірші відображає душевний стан героїв, передаючи їхні емоції через стихійні явища. Дніпро, що «реве та стогне», уособлює біль і страждання закоханих. Крім того, у вірші присутні елементи магії та фольклорні образи, такі як мавки і ворожка, що підсилюють атмосферу трагічності та самотності героїв.
Герої і їх доля
Головні персонажі твору — двоє сиріт, закоханих одне в одного. Вони протистоять суспільству, але не можуть його перемогти. Юнак змушений поїхати на чужину, залишивши дівчину в самотності. Її туга настільки сильна, що ворожка, намагаючись полегшити її страждання, робить дівчину «причинною» — божевільною. Вона починає блукати ночами, і врешті-решт її залоскотали мавки. Повернувшись, юнак знаходить тіло коханої і накладає на себе руки.
Цей трагічний сюжет типово відповідає народним баладам, у яких долі героїв часто визначаються ворожими обставинами, а їхня боротьба за щастя закінчується фатально.
Символіка та художні засоби
Твір насичений українськими народними символами, які додають йому глибини та виразності:
- Дуб — символ непереможної сили, яку неможливо подолати. Він уособлює ті сили природи або суспільства, що стають на шляху героїв.
- Калина — традиційний символ дівочої краси та чистоти, який акцентує увагу на образі дівчини.
- Соловейко, голуб і голубка — символи кохання, які підкреслюють ніжність і трепетність стосунків між героями.
Закохані описані за допомогою фольклорних епітетів: «сизокрила», «чорнобровий», «біле тіло», «карі очі», що надає твору особливої народної автентичності.
Сюжет і побутовий пласт
Сюжет поезії поєднує романтичну лінію закоханих із елементами фольклорної магії та реалістичними побутовими деталями. Остання частина твору присвячена селянському побуту: тіло дівчини знайшли люди, коли йшли жати у поле, а поховання відбулося з традиційними обрядами, попами та корогвами. Опис похорону робить твір більш правдоподібним і наближеним до життя звичайних людей.
Фольклорні елементи
У творі Шевченко використовує традиційні фольклорні образи — мавки, русалки, ворожка. Ці персонажі не виступають у ролі злодіїв. Ворожка прагнула допомогти дівчині, зробивши її причинною з добрих намірів, а мавки залоскотали дівчину не з метою завдати шкоди, а просто граючись. Відсутність явного зловмисника вказує на те, що сам світ, в якому живуть молоді люди, є суворим і невблаганним до їхнього щастя.
Вірш «Реве та стогне Дніпр широкий» — це багатошаровий твір, що поєднує в собі романтику, фольклор та реалістичний побут. Шевченко майстерно зображує трагічну долю закоханих, які не змогли подолати суспільні перешкоди, а їхня доля виявилася фатальною. Поезія демонструє глибину української народної культури, насиченої символами і магією, а також акцентує увагу на людських почуттях та їхній вразливості перед жорстокістю світу.
Які формати електронних книжок існують?
Для електронних книг доступні такі формати: txt, fb2, rtf, mobi, epub, txt, pdf, docx та mp3
Як скачати книгу на вашому сайті?
Огляд книги містить перелік посилань на офіційних розповсюджувачів контенту, де ви маєте змогу придбати та скачати або читати повну версію книги українською мовою.
У якому форматі завантажувати книги для iPhone?
Формати книги EPUB рекомендується використовувати на пристроях з операційною системою iOS, включаючи застосунок iBooks.
Який формат книги краще підійде для Андроїда?
Для зручного читання книг на смартфоні під керуванням Android рекомендується використовувати файли у форматі FB2 та EPUB.
Як читати книги на комп’ютері, який формат завантажувати?
Формати rtf, docx та txt забезпечує сумісність із різними операційними системами, такими як Windows, Linux та Mac OS.
Що ще цікавого можна почитати?
Якщо ви шукаєте що почитати, то на нашому сайті ви знайдете найкращі жанри, включаючи фантастику, фентезі, казки, любовні романи та детективи. Пориньте у світ нових літературних напрямів і гарантовано насолоджуйтеся захоплюючим читанням.